У медіапросторі країн Латинської Америки тема агресії РФ в Україні є достатньо репрезентативною: було зафіксовано понад 87 тисяч релевантних публікацій із потенційною аудиторією майже 860 мільйонів переглядів. Україну згадують насамперед у контексті збройного конфлікту, де вона здебільшого постає головним об’єктом опису подій.
Водночас домінантними чинниками інформаційної присутності України є не власне українські ініціативи, а конфліктні взаємодії з глобальними гравцями — насамперед із Дональдом Трампом, який відіграє центральну роль у формуванні наративів, особливо у періоди політичної напруги в США. Ключовим фактором зростання медійного інтересу стали події наприкінці зими 2025 року, зокрема річниця повномасштабного вторгнення Росії та публічні заяви президента Дональда Трампа про припинення допомоги Україні. Згадки про Україну в цей період позначилися високим ступенем політизації та підсиленням негативної тональності. Майже чверть публікацій змальовує країну у критичному або дискредитаційному посвіті, зокрема через меседжі про «непотрібність» України в мирних переговорах, її «винуватість» у конфлікті, про необхідність поступок територіями.
Ці повідомлення нерідко у непрямий спосіб ретранслюють проросійські позиції, що віддзеркалюється в риториці деяких західних лідерів або медіа.
Позитивні згадки формуються переважно навколо міжнародної підтримки України, її героїчного опору, європейської солідарності та стратегічного партнерства зі США. Структура наративів свідчить про вагоме місце дипломатичних ініціатив і мирних зусиль: майже чверть інформаційного поля посідають сюжети, пов’язані з посередництвом у переговорах. Однак серед них виразно домінує наратив про президента Дональда Трампа як потенційного миротворця, це втягує тему України у внутрішньоамериканське політичне протистояння та знижує суб’єктність Києва в очах міжнародної авдиторії.
Окрему увагу привернула тема Криму. У 9,1 тисячі публікацій, що охоплюють понад 91 мільйон потенційних переглядів, півострів фігурує як суперечлива територія, епіцентр дипломатичних боїв.
Число згадок збільшилося в першому кварталі 2025 року, коли активніше обговорювали умови потенційної мирної угоди. Саме тоді Крим фігурував у риториці президента Дональда Трампа як можливий об’єкт територіального компромісу з Росією. Автори більшості публікацій згадують Крим у негативному контексті — як об’єкт агресії, насильницької анексії та джерело міжнародного напруження.
Лише 6,5% згадок є позитивними, що свідчить про домінування критичних або конфліктних сюжетів.
Серед ключових тем, пов’язаних із Кримом, — легітимність анексії, статус півострова у переговорах, нарощування російської військової присутності, інформаційна війна й права людини.
Згідно з даними, 15% публікацій про Крим містять згадки про порушення прав людини, разом з випадками насильницьких зникнень, незаконних арештів, переслідування журналістів і активістів.
Зокрема, вагомою часткою цього дискурсу є питання про утиски кримських татар — наративи підкреслюють їхню проукраїнську позицію, роль у русі опору й символічне значення як громади, яка постійно чинить спротив російській окупації. Справи лідерів кримськотатарської спільноти, таких, як Наріман Джелял (Джелялов), потрапляють до публічного простору як приклади політичного переслідування. Тема українських полонених має помітне гуманітарне забарвлення. У 4% загального масиву публікацій фігурують випадки полону, з яких понад 80% припадає саме на українських військових і цивільних. Основні наративи тут — звинувачення у тортурах, стратах, використанні полонених як політичного інструменту, а також вимоги щодо розслідування воєнних злочинів.
У текстах зафіксовано згадки про полонених Максима Буткевича, Леніє Умерову та згаданого вже Нарімана Джелялова, які персоніфікують три стратегії опору — військову, громадянську й політичну. Втім поширення цих згадок незначне. Загалом можна стверджувати, що в медіа Латинської Америки Україна є важливою темою обговорення, але її образ формується через призму зовнішніх політичних баталій, особливо у США. Всупереч зусиллям українських дипломатів і союзників України, частка проросійських або дискредитаційних меседжів є відчутною, особливо у критичних політичних циклах. Крим у цьому контексті слугує лакмусовим папірцем: його статус — індикатор того, на чиєму боці перебуває міжнародна аудиторія.