За даними окупантів, Крим щороку збільшує енергоспоживання на 50–80 МВт. Адже масштабні курортні об’єкти, на кшталт «Золотих пісків», а також військові об’єкти потребують збільшення генерації, і вироблених у регіоні 1,2 ГВт уже явно недостатньо. В якому стані перебуває наразі енергосистема окупованого півострова, якою вона була до окупації, а також які плани щодо її «вдосконалення» мають окупанти?
Росія, окупувавши Крим, отримала серйозні проблеми з енергетичним забезпеченням півострова, оскільки він традиційно енергодефіцитний. Такий статус зберігався за ним ще з часів СРСР: власні потужності покривали потреби Криму не більше ніж на 30%. З кінця 1960-х років планувався розвиток місцевої генерації шляхом будівництва атомної електростанції у Щолкіно, але в 1987 році на стадії готовності першого енергоблоку АЕС близько 80% роботи припинили – далася взнаки чорнобильська катастрофа. А невдовзі стався розвал Союзу, звалилося промислове виробництво, отже, зменшилося й енергоспоживання півострова. Питання недостатності власної генерації (чотири кримські ТЕЦ продовжили роботу в економічному режимі для потреб теплозабезпечення) перестало бути гострим – енергосистема України загалом надмірна, а наявних мереж цілком вистачало, щоб передавати електроенергію від Запорізької АЕС, яка покривала до трьох чвертей потреб Криму.
Як влаштована енергосистема Криму
До 2014 року добова потреба Криму в електроенергії оцінювалася в 1200 МВт, а виробляв півострів 160 МВт.
Основні потоки надходили від Запорізьких АЕС та ТЕС та енергосистеми Миколаївської області України перетоками чотирма високовольтними лініями електропередач: «Мелітополь – Джанкой», «Каховка – Джанкой», «Каховка – Островське», «Каховка – Титан». Перетікання з Херсонської області забезпечувала підстанція «Каховська», із Запорізької – підстанція «Мелітопольська», на території самого Криму прийом і подальший розподіл електроенергії забезпечували підстанції «Островська» та «Джанкой».
Після окупації Криму Росією у 2014 році півострів продовжував імпортувати більшу частину необхідної електроенергії з України. Близько 30% необхідної потужності покривала власна генерація теплових, сонячних і вітряних електростанцій півострова. Решта – понад 70% або до 900 МВт на добу – постачалося лініями електропередач (ЛЕП) з України.
Перші перебої з постачанням електроенергії до Криму почалися 31 серпня 2014 року, коли через аварію на території України було знеструмлено Севастополь, Керч, Ялту та інші великі міста. Після цього окупантами на півострів було оперативно перекинуто та розгорнуто мобільні комплекси для аварійного електропостачання.
У грудні 2014 року окуповані Крим і Севастополь уперше на кілька годин були повністю відключені Україною від енергопостачання. Київ пояснив це тим, що півострів нібито перевищив обумовлені раніше ліміти, які були встановлені через дефіцит потужностей в енергосистемі України. «Глава Криму» Сергій Аксьонов назвав дії української сторони «ворожою диверсією». Відключення викликало аварії на ТЕЦ у Сімферополі та Саках, через що власна генерація у Криму знизилася з 400 МВт до 300–320 МВт. Згодом Україна ще кілька разів тимчасово відключала окупований півострів від електроенергії.
Як відбувалася «битва» за світло
20–22 листопада 2015 року внаслідок підриву ЛЕП у Херсонській області України постачання електроенергії споживачам тимчасово окупованого Кримського півострова було остаточно припинено. Зупинилася робота промислових підприємств, у населених пунктах було запроваджено графіки віялових відключень, більш ніж на місяць припинився рух громадського електротранспорту.
Для стабілізації ситуації МНС держави-окупанта перекинуло на окупований півострів додаткові дизель-генераторні установки та сформувало для них запаси палива. У найпроблемніший регіон – на схід Криму – було перекинуто чотири польові кухні МНС. Ситуація склалася критична – у деяких селищах не було не лише світла, а й газу, а отже, приготувати гарячу їжу людям було неможливо.
24 листопада до Криму літаком Іл-76 МНС держави-окупанта доставлено першу партію мобільних електрогенераторів – 300 штук потужністю 6 кіловат кожен. Їх розподілили по віддалених районах півострова, які найбільше потребували, а також встановили на вежі мобільного зв’язку.
«Крименерго» скоригувало графіки аварійних відключень з урахуванням потреб населення, проте світло у будинки людей вдалося подати лише на кілька годин на день. Автономні джерела живлення на кримських ринках стали ходовим товаром. «Глава Криму» Сергій Аксьонов розкритикував роботу кримського «міністерства палива та енергетики» через несправедливий розподіл по містах та районах електроенергії, що генерується на півострові. Під час засідання «оперативного штабу» він звільнив «міністра палива та енергетики» Сергія Єгорова та представив нового «керівника міненерго» – ним стала «радник глави РК» Світлана Бородуліна.
З метою економії електрики енергопостачання великих промислових підприємств регіону Феодосії було повністю припинено. Це торкнулося таких підприємств, як «НДІ аеропружних систем», «Судокомпозит», «Море», «Феодосійський судномеханічний завод», «Феодосійський оптичний завод» і «Склопластик». При цьому кілька великих кримських підприємств запаслися генераторами та продовжили роботу без шкоди для загальної енергетичної ситуації у регіоні.
Для особистого контролю за ситуацією з енергопостачанням до окупованого Криму прибули голова Міненерго Олександр Новак і керівник МНС держави-окупанта Володимир Пучков.
25 листопада кримські школи та дитячі садки пішли на вимушені канікули. Очільник держави-окупанта Володимир Путін на засіданні президії Держради РФ вимагав забезпечити безперебійну роботу генераторів у Криму.
«Хотів би сказати про необхідність забезпечення безперебійної роботи джерела тимчасової генерації на півострові у зв’язку з енергоблокадою…» – наголосив він.
Також він висловив упевненість, що «без мовчазної згоди України» підрив ЛЕП у Херсонській області не міг би відбутися.
Для допомоги кримським енергетикам на окупований півострів прибули майстри, електромонтери та машиністи пересувних електростанцій компанії «Кубаньенерго». У кримських населених пунктах співробітники МНС розгорнули наметові містечка, польові кухні, встановили світлові вежі.
26 листопада компанія «Укренерго» повідомила про завершення основних робіт із відновлення однієї з чотирьох пошкоджених ліній електропередачі у Херсонській області, які ведуть до тимчасово окупованого Криму. Проте закінчити ремонт і подати електрику не вдалося, оскільки прихильники блокади Криму продовжили свою акцію біля пошкоджених опор.
Загальна генерація електрики на півострові склала 334 мегавати – близько третини загальної потреби. Без світла опинились 670 населених пунктів. МНС держави-окупанта перекинуло до Криму ще 300 генераторних установок.
27 листопада котельні отримали дизель-генератори, поступово у квартири мешканців окупованих Криму та Севастополя почали подавати тепло. Графіки віялових відключень дотримувалися частково, проте час подачі електроенергії вже було збільшено. У квартири з електроплитами світло надходило у більшому обсязі.
Пришвидшеними темпами йшло будівництво енергомосту з Краснодарського краю до Криму.
За інформацією МНС держави-окупанта, 30 листопада в окупованому Криму не залишилося жодного повністю знеструмленого населеного пункту. Стабілізувалася ситуація і з мобільним зв’язком – автономними джерелами електроживлення забезпечено роботу всіх станцій операторів зв’язку. На півострові було розгорнуто 12 наметових містечок життєзабезпечення населення з польовими кухнями, куди за перший тиждень блекауту звернулося понад 7 тисяч людей.
2 грудня очільник держави-окупанта Володимир Путін прибув до Криму й дав старт запуску першої нитки енергомосту з Краснодарського краю через Керченську протоку, яка додала енергосистемі півострова 200 МВт.
На цей момент у тимчасово окупованих Криму та Севастополі без стабільного енергопостачання залишалися близько 826 тисяч споживачів. Для електропостачання соціальних об’єктів включено в роботу 2 184 резервних джерел живлення сумарною потужністю 239 МВт.
Треба зазначити, що договір на будівництво енергомосту до Криму Міністерство енергетики держави-окупанта уклало ще у липні 2015 року. У березні 2015 року з китайською компанією «Цзянсу Хентун Пауер Систем» було підписано контракт на виготовлення та постачання підводного високовольтного кабелю 220 кВт загальною сумою 4,96 млрд рублів (приблизно 3,1 млрд грн). 11 жовтня 2015 року китайське судно-кабелеукладач «Цзянь Цзі 3001» прибуло до Керчі з Шанхаю (Китай). 18 жовтня того ж року було розпочато укладання енергокабелю дном Керченської протоки.
У червні 2015 року на узбережжі Криму й Тамані (Краснодарський край) розпочалося будівництво терміналу для виходу кабельних ліній енергомосту – під землею методом горизонтально-спрямованого буріння було зроблено тунель, де протягнули металопластикові труби.
8 грудня у Міненерго держави-окупанта заявили про відновлення електропостачання всіх споживачів у Криму та Севастополі, що пов’язано з нарощуванням внутрішньої генерації та введенням у роботу після ремонту лінії «Каховка – Титан – Красноперекопськ».
15 грудня першу чергу енергомосту з Краснодарського краю до Криму введено в дію в повному обсязі – очільник держави-окупанта дав команду на запуск другої нитки енергетичного мосту з Кубані до Криму. Сумарна потужність перетікання двома гілками першої черги склала понад 400 МВт.
Водночас «глава Криму» Сергій Аксьонов не поспішав зі скасуванням режиму НС, повідомивши, що він збережеться до повної стабілізації обстановки в регіоні.
13 січня 2016 року так звана «Державна рада республіки» ухвалила заяву, згідно з якою енергоблокада півострова з боку України визнана геноцидом кримчан. Окупаційна «влада» Криму звернулася до МЗС держави-окупанта із проханням залучити до ситуації на півострові ООН та інші міжнародні організації. Депутати також попросили Генпрокуратуру і Слідком держави-окупанта порушити справи проти українських нардепів, які організували блокаду.
14 квітня – черговий «світлий день» для окупованих Криму та Севастополя – міністр енергетики держави-окупанта Олександр Новак повідомив про введення в роботу третьої нитки енергомосту до Криму, яка збільшила можливості перетікання з Єдиної енергетичної системи Росії до Криму ще на 200 МВт. Тобто загалом надходження електроенергії становило вже 600 МВт, що дозволило окупантам ліквідувати дефіцит електроенергії на півострові.
Віялові відключення світла припинилися, у кримських містах і районах частково було відновлено вуличне освітлення та роботу об’єктів, які припиняли свою діяльність через енергодефіцит.
11 травня енергоміст почав працювати на повну потужність – у режимі відеоконференції очільник держави-окупанта Володимир Путін запустив у роботу останню, четверту нитку енергомосту з Краснодарського краю.
З її запуском перетікання з Росії до Криму зросло до 800 МВт. З введенням усього енергомосту в експлуатацію енергетична потужність півострова (з урахуванням власної генерації) становила понад 1 270 МВт.
У рамках реалізації даного «проєкту» було збудовано дві нові сучасні підстанції: «Тамань» (500 кВ) та «Кафа» (220 кВ), реконструйовано та модернізовано п’ять чинних станцій: Кубанську, Вишестебліївську, Слов’янську, Сімферопольську та Камиш-Бурунську.
18 травня режим надзвичайної ситуації, запроваджений у Криму в листопаді 2015 року після знеструмлення окупованого півострова з боку України, було скасовано. Слідом за Кримом за дорученням «губернатора» Сергія Меняйла режим НС було знято й у Севастополі.
Загалом проблеми з електропостачанням півострова зберігалися аж до 2018 року.
Нові електростанції
Для виходу з катастрофічної ситуації окупантами також використовувалися мобільні газотурбінні електростанції (МГТЕС). Навесні 2014 року було встановлено 13 станцій (9 – з післяолімпійського Сочі, 4 – з Підмосков’я). У 2017 році кількість мобільних ГТЕС у Криму збільшилася до 18 установок загальною потужністю 405 МВт. Вони були розташовані біля підстанцій ПС 330/220/110 кВ «Сімферопольська» (село Денисівка), «Севастопольска» (село Штурмове), «Західно-Кримська» (с. Кар’єрне, Сакський р-н). Імовірніше, використовувались установки американської компанії PW Power System12.
Генеральна схема енергозабезпечення Криму Росією, затверджена згодом Москвою, виглядала наступним чином: перекидання електроенергії з території РФ через Керченський енергоміст і будівництво додаткових генеруючих потужностей на території півострова, що використовуватимуть російський газ, який перекидатиметься в Крим через новий газопровід.
У 2015–2016 роках федеральною та окупаційною кримською владою було затверджено фінансування для будівництва двох нових парогазових теплоелектростанцій (ПГУ-ТЕС) та модернізації Сакської ТЕЦ. Для постачання окупованого півострова газом було збудовано підводний газопровід через Керченську протоку.
Так, у травні 2015 року окупаційний уряд Севастополя виділив ділянку під будівництво нової ТЕС поблизу Федюхінського лісопарку та Сапун-гори за 8 км на південний схід від окупованого Севастополя.
У серпні того ж року кримська «влада» передала ділянки на схід від с. Строганівки у Сімферопольському районі під другу ТЕС. До осені 2015 року будівництво йшло на обох об’єктах. Спочатку їх планувалося ввести в експлуатацію у 2017 році, проте терміни були зрушені через затримку з постачанням турбін Siemens, ввезених в обхід санкцій.
6 лютого 2018 року електростанції отримали нові офіційні назви – «Таврійська» та «Балаклавська». 18 березня 2019 року очільник держави-окупанта Володимир Путін у Севастополі дав старт роботі Балаклавської та Таврійської ТЕС у Криму на повну потужність (470 МВт кожна). Вони стали основними елементами нової кримської енергосистеми, і вперше Крим перестав бути енергодефіцитним. Завдяки їм вартість енергії подешевшала майже на чверть.
Того ж 2019 року окупантами було затверджено «план розвитку» півострова, згідно з яким планувалося модернізувати та укрупнювати електромережі, збільшувати трансформаторні потужності, а в перспективі побудувати ще дві ТЕС – Джанкойську та Чорноморську.
У жовтні 2019 року запустили першу чергу модернізованої Сакської ТЕЦ загальною потужністю 90 МВт. У березні 2020 року вона запрацювала на повну силу, її встановлена потужність була підвищена з 21,4 МВт до 147 МВт.
У результаті до 2020 року півострів на 82% сам забезпечував себе енергією, а потужності, що бракували, надходили з Ростовської АЕС трьома нитками енергомосту «Крим-Кубань».
За даними Системного оператора ЄЕС, встановлена потужність усіх об’єктів генерації окупованих Криму та Севастополя до 2021 року була доведена до 2 106 МВт. (З них 388,6 МВт – вітряні та сонячні електростанції). Це повністю покривало потреби півострова. Наприклад, у 2023 р. максимум споживання електроенергії фіксувався на рівні 1 663 МВт. За прогнозом «мінпаливенерго» окупованого Криму, після запуску промислових підприємств загальна потреба півострова в електриці може зрости до 2 600 МВт.
У жовтні 2022 року Крим навіть почав постачати електроенергію захопленим окупантами частинам Херсонської та Запорізької областей України.
Чому в окупованому Криму не розвивається сонячна енергетика?
Незвичайним для держави-окупанта явищем є наявні в окупованому Криму альтернативні джерела енергії. Наразі на окупованому півострові розташовано шість сонячних електростанцій (СЕС) та шість вітряних (ВЕС). Водночас вони забезпечують до 5% усієї електрогенерації для Криму більше, ніж у будь-якому іншому регіоні країни-окупанта.
За даними окупаційного «міністерства палива та енергетики РК», на території півострова введено в експлуатацію 5 сонячних парків (електростанцій): СЕС «Джерельне», «Перово» та «Миколаївка» розташовуються у Сімферопольському районі, «Охотникове» та «Митяєво» – у Сакському.
Сонце, якого так багато в Криму, є доступним і потужним джерелом альтернативної енергії. Сучасні технології дозволяють використовувати сонячну енергію для електропостачання цілих населених пунктів. Утім, через деякі регіональні «особливості» сонячні електростанції (СЕС) поки що постачають лише невелику частку енергії.
Масштабні проєкти «зеленої енергетики» реалізовували в Криму до 2014 року соратник експрезидента України Віктора Януковича, колишній перший віцепрем’єр України – Андрій Клюєв і його брат Сергій.
Цю ініціативу пов’язували з бажанням Клюєвих стати вигодоодержувачами «зеленого тарифу» в Україні. Вони продавали електроенергію, що виробляється від сонця, державі у п’ять разів дорожче, ніж коштувала на той момент традиційна атомна енергія.
Так, компанія Клюєвих Active Solar з 2011 до 2013 року збудувала в Криму шість сонячних електростанцій загальною потужністю близько 400 МВт. Одна з найбільших станцій потужністю понад 100 МВт розміщувалася на 200 гектарах у селі Перово під Сімферополем. До речі, у 2011 році станція «Перово» входила до 20 найбільших СЕС у світі та посідала 19 місце. Вона охоплює приблизно 259 футбольних полів.
Така потужність дозволяла компанії генерувати близько 25% усієї електроенергії, що виробляється на Кримському півострові.
Після окупації компанії не вдалося отримати дотації «зеленої енергетики», і сонячні електростанції зупинилися. Без українського «зеленого тарифу» стало неможливо оплачувати кредити, які бралися під розвиток цього бізнесу. За даними російських ЗМІ, у результаті кримська сонячна генерація відійшла російським банкам за борги.
Згодом опозиційні російські ЗМІ з’ясували, що компаніям-власникам кримських сонячних електростанцій вдалося в судах відстояти своє майно, аргументуючи це тим, що їхня діяльність «сприяє покриттю дефіциту електроенергії» в Криму.
Таким чином, потужності сонячної енергетики, побудованої раніше Клюєвими, продовжують виробляти та продавати електроенергію в Криму всупереч міжнародним санкціям.
Серед нових, побудованих окупантами, СЕС – сонячна електростанція «Владиславівка» потужністю 110 МВт. Вона розташовується у районі однойменного села Кіровського району.
Згідно з відкритими джерелами, під будівництво було виділено 220 га землі. Роботи розпочалися у 2013 році. Завершити їх та підключити станцію до електромереж планувалося ще у 2015 році. Проте виникли складнощі з реалізацією схеми видачі потужності, зокрема через проведення енергомосту в Крим і будівництво нової підстанції «Кафа».
За словами окупантів, за період із 2014 до 2019 року сонячними станціями вироблено 2 056,1 млн квТг електроенергії, а потенціал розвитку сонячної енергетики в окупованому Криму загалом становить 38 067,8 тис. т.у.т./рік.
При цьому наразі окупантами будівництво нових сонячних електростанцій не передбачено «схемою та програмою перспективного розвитку електроенергетики Криму».
На думку місцевих «експертів», незважаючи на те, що півострів завжди вважався цікавим регіоном для розвитку альтернативних джерел енергії, підйом галузі зупинився і цьому є кілька причин. Перша та найбанальніша – небажання розвивати сонячну енергетику. Коли є газ і нафта, ніхто не хоче, щоб сонячна енергетика розвивалася.
Крім цього, при включенні до спільної енергосистеми профільним організаціям, в силу технічних причин, доставляють «незручності» нові енергогенеруючі станції.
За словами «експертів», без «зелених тарифів» вкладати гроші у подібні проєкти стало економічно недоцільним. Невелика станція споживає близько 5% від енергії, що виробляється. Але купувати електрику їй доводиться за ціною вдвічі дорожче, ніж продавати вироблюване.
Серед суттєвих недоліків масштабних сонячних платформ – неможливість запасти енергію. Навіть якщо геліосистема спромоглася виробити в сонячний день набагато більше енергії, ніж необхідно, запасти її все одно не вдасться.
На думку «фахівців», питання щодо розвитку сонячної енергетики на півострові необхідно порушувати на найвищому рівні. Можливо, переймаючи досвід інших держав, які успішно використовують геліосистеми.
«Якщо років 10–15 тому сонячні батареї були за однією ціною, зараз їхня вартість впала на 25–30%. ККД їх значно підвищився», – наголошують кримські «експерти».
Для приватного домоволодіння встановлення сонячних платформ – задоволення, на жаль, недешеве. Незважаючи на дорожнечу, у Криму все ж таки є, нехай і небагато, приватних будинків, оснащених геліосистемами. Сонячні платформи стоять навіть у деяких санаторіях.
Таким чином, виявляється, що з фінансової точки зору традиційні електростанції стають вигіднішими. Крім того, на думку українських експертів, енергогенерація за рахунок викопного палива – це бізнес-інтереси людей, пов’язаних із верхівкою Кремля. Це – бізнес, який займається видобутком корисних копалин. До того ж Росія має величезні запаси копалин. Їх потрібно добувати, переробляти та продавати. Це значно вигідніше для них, ніж розвиток «зеленої енергетики». Російська політика загалом дуже скептично ставиться до цієї теми. Тому що в такому разі її викопне паливо не буде задіяне. А це для РФ неприпустимо. Тому вони й надалі видобуватимуть паливо, – наголошують українські фахівці.
Сучасний стан кримської енергетики
Наразі електропостачання Криму забезпечують дві ПГУ ТЕС – «Таврійська» та «Балаклавська», збудовані «Ростехом». Обидві виробляють 470 МВт. Ще 120 МВт виробляє Сакська ТЕС, яку було повністю модернізовано вже після окупації півострова, та 90 МВт – Кримська ТЕС, яку лише планують модернізувати. Дефіцит покриває перетікання енергомостом з Краснодарського краю.
У результаті всі російські проєкти перекидання потужностей в Крим по енергомосту та створення додаткової генерації на самому окупованому півострові загалом становлять сумарну потужність 2 225 МВт, що в 1,8 разів більше, аніж традиційні до 2016 року постачання в Крим з материкової України. Цілком зрозуміло, що більша, аніж до окупації потужність насамперед пов’язана з потребами угруповання російських збройних сил на території окупованого півострова, а також перспективними планами його нарощування. Це є підтвердженням масштабних планів розгортання додаткової військової інфраструктури, що потребуватиме значних обсягів енергоспоживання.
Натомість на окупованому півострові останніми роками відключення електрики стало регулярним і масовим явищем. Цілі населені пункти годинами залишаються без світла. Місцева окупаційна «влада» пояснює це аваріями на мережах.
Приміром, 15 липня 2025 року відбувся масштабний збій в енергосистемі Криму – пікове споживання підскочило до 1 850 МВт. Одного дня без світла залишилися десятки регіонів півострова. Через аварії на мережах у розпал курортного сезону без світла залишилися Ялта, Масандра, Гурзуф та інші курортні містечка Південного берега Криму й не тільки.
На думку українських експертів, ця ситуація пов’язана з тим, що кримську енергосистему перевантажують військові РФ. Вони мають величезні потужності споживання електроенергії. Плюс населення Криму теж постійно зростає, тим більше під час курортного сезону.
Й навіть те, що до кінця наступного року має увійти до ладу третій енергоблок на ТЕС «Таврійська» (250 МВт) під Сімферополем, і на початку 2030 року буде збудовано нову електростанцію «Трудова» (135 МВт), а технологічні приєднання загалом дають Криму 40–50 МВт приросту на рік, викликає в українських експертів великі сумніви, що цього для окупованого півострова буде достатньо.
Плани окупантів щодо «вдосконалення» енергосистеми
Задля того, аби кримська енергосистема стала стабільнішою, уряд держави-окупанта має намір оснастити її накопичувачами енергії. Таку інформацію на початку квітня 2026 року поширили кримські, підконтрольні окупантам, ЗМІ.
Як зазначається, будівництво нових електромережних об’єктів на Кримському півострові увійшло до «Комплексного плану модернізації та розширення магістральної інфраструктури» – йдеться про будівництво ЛЕП для підключення накопичувачів до місцевої енергосистеми.
Згідно з документом, до 2027 року для «забезпечення надійного та безперебійного електропостачання споживачів Кримського півострова» заплановано будівництво ЛЕП 35кВ та встановлення двох трансформаторів, що дозволить підключити до підстанції «Кафа» систему накопичення електроенергії потужністю 100 МВт та ємністю 60 МВт/год.
Інакше кажучи, кримську енергосистему хочуть зробити більш збалансованою. За словами місцевих «експертів», якщо накопичувачів немає, потужністю електростанції доводиться маневрувати. Скажімо, у ранковий пік треба працювати на 100%, іноді навіть на 110%, щоб усім вистачало електрики, а вночі – у рази менше. Якщо це теплова електростанція, потрібно знижувати, потім підвищувати тиск пари. А це недобре, станція зношується швидше, – пояснюють «фахівці».
Якщо ж електростанції підключать до накопичувачів, їхню продуктивність не доведеться уповільнювати або нарощувати. Надмірна нічна енергія запасатиметься в акумуляторах і видаватиметься в мережу в моменти пікового навантаження. Таким чином, за їхніми словами, не лише енергосистема зможе легше впоратися з навантаженнями, а й термін роботи енергооб’єктів між плановими ремонтами потенційно збільшиться.
Втім, як зазначають «експерти», поки що не всі аспекти питання залишаються з’ясованими до кінця. Незрозуміло, хто платитиме за ці системи накопичення, адже ніде немає розрахунків. Нововведення, на їхню думку, безумовно, корисне, але воно коштує грошей. І або це поставлять на рахунок системного оператора, який розподіляє навантаження, або… Загалом, немає безкоштовних цукерок, – зазначають вони.
Треба зазначити, що про покращення кримської енергосистеми в уряді держави-окупанта заговорили ще 2025 року. Тоді міністр енергетики РФ Сергій Цивільов презентував план, до якого увійшли модернізація ключових мережних вузлів, будівництво розподільчих підстанцій, резервних ліній та впровадження акумулюючих систем.
Основну низку завдань, зокрема будівництво ЛЕП до накопичувачів, окупанти планують виконати до кінця 2027 року. Проте повністю позбавити Крим енергодефіциту, за оцінкою «міністра палива та енергетики» окупаційного уряду Криму Володимира Воронкіна, вийде лише до 2029 року.
Головні загрози для енергосистеми
Наразі серед головних загроз для стабільної роботи Кримської енергосистеми окупованого півострова можна виділити такі:
– військовий пріоритет: масове розгортання військових об’єктів та безперервна робота засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) створюють колосальне навантаження на локальні мережі. Це регулярно призводить до блекаутів у цивільних секторах (наприклад, в Євпаторії та Саках);
– технологічний глухий кут через санкції: електростанції побудовані з використанням імпортного обладнання (зокрема, турбін Siemens). Через відсутність легального сервісу, дефіцит оригінальних запчастин і високовольтних трансформаторів система зношується швидше, ніж її встигають ремонтувати. Російські чиновники вже офіційно прогнозують системний дефіцит енергії;
– енергетична вразливість: ключові вузли, що з’єднують окупований Крим із РФ, є регулярними цілями для ударів українських безпілотників. Наприклад, успішні атаки на магістральну підстанцію «Тамань» (500 кВ) безпосередньо паралізують перетік енергії на півострів, залишаючи окупаційні військові бази без стабільного живлення.
Атаки безпілотників на об’єкти енергетичної інфраструктури (ТЕС) та нафтобази у Криму є частиною регулярних ударів, спрямованих на підрив військової логістики. У ході масштабних нальотів дронів пошкоджень зазнавали такі ключові об’єкти, як Таврійська ТЕС, Балаклавська ТЕС і Сакська ТЕС.
Так, одні з перших атак безпосередньо на Балаклавську ТЕС були зафіксовані наприкінці 2022 року. А вже починаючи з 2024-го і донині, окупований Крим регулярно опиняється у зоні атак безпілотників (причому останнім часом доволі активних). Після ударів по підстанціях та енергетичних об’єктах запроваджуються аварійні графіки відключень. Окупаційне підприємство «Крименерго» у своїх повідомленнях неодноразово визнавало «технологічні порушення» і необхідність проведення аварійно-відновлювальних робіт. Але до 2026 року ці відключення були локальні та достатньо швидко скасовувались.
У ніч з 1 на 2 березня 2026 року в різних куточках півострова пролунали гучні вибухи, після чого почалися масові відключення електроенергії та водопостачання.
Місцеві соцмережі повідомляли про вибухи та пожежі в районі енергетичних об’єктів, а також про перебої зі світлом у кількох районах Сімферополя, Севастополя, Євпаторії та Феодосії. «Офіційні структури» Криму підтвердили аварійні відключення, але з поясненням причин не поспішали.
Окупаційні ЗМІ зазначили, що аварія на мережах Кримської енергосистеми стала причиною масштабного відключення електроенергії в Севастополі та інших містах. «Радник глави Криму» Олег Крючков повідомив у Telegram, що причиною відключення електропостачання в Криму стала аварія на магістральних електромережах.
Проте, за словами кримчан, таких тривалих відключень електроенергії в Криму ще не було. До того ж у деяких районах Севастополя, Сімферополя та Феодосії на декілька годин зникло водопостачання.
А наприкінці березня 2026 року внаслідок ще однієї масованої атаки, під час якої під удар потрапили Таврійська та Бакалавська ТЕС, сталися вибухи та можливі пошкодження інфраструктури.
23 червня 2026 року після чергової масованої атаки Сил оборони України по військових та інфраструктурних об’єктах тимчасово окупованої Керчі ураження зазнала Керченська теплоелектроцентраль. Після удару на об’єкті спалахнула масштабна пожежа. Ураження ТЕЦ спричинило збій в енергосистемі: без світла повністю або частково залишилися Євпаторія, Саки, Яни-Капу та Джанкой, а також Євпаторійський, Джанкойський, Перекопський і Курманський райони.
У частині населених пунктів разом з електроенергією зникло й водопостачання. Паралельно повідомлялося про пожежу на підстанції «Насосна-2» у Феодосійському районі, яка забезпечує роботу водяних помп. Окупаційне підприємство «Крименерго» традиційно пояснило масштабні відключення «технологічними порушеннями в електричних мережах», не визнаючи реальних наслідків ураження енергооб’єкта.
А у ніч на 24 червня цього ж року під ударом опинилася й енергетична інфраструктура тимчасово окупованого Севастополя: ураження зазнали вузлова електропідстанція ПС 330/220/110/35 кВ «Севастополь» та технологічні потужності Балаклавської ТЕС. Саме ці об’єкти є критичними для живлення міста, зокрема окупаційної військової інфраструктури, портових об’єктів і головної бази Чорноморського флоту рф. Після ударів на підстанції спалахнула масштабна пожежа, а пошкодження обладнання Балаклавської ТЕС призвело до аварійного відключення генерації та різкого просідання місцевої енергомережі.
Наслідки для населення тимчасово окупованого Севастополя стали відчутними вже 25 червня вранці: місто частково або повністю залишилося без електропостачання, було введено «особливий режим» роботи міської інфраструктури. Через відсутність напруги не вийшли на маршрути тролейбуси, частина лікарень та об’єктів критичної інфраструктури перейшла на резервні генератори, а дитячі садки працювали у форматі чергових груп. У низці закладів дітей перевели на сухі пайки, оскільки приготування гарячої їжі стало неможливим. Ситуацію ускладнив дефіцит пального на півострові, через що навіть резервне живлення для соціальних і комунальних об’єктів залишалося нестабільним.
Крім того, останніми місяцями в Криму все частіше вимикають мобільний інтернет.
Основними наслідками таких атак перш за все є порушення логістики, адже влада неодноразово перекривала Кримський міст, а також залізничні колії з метою безпеки. Крім того, подібні удари змушують російські сили на півострові посилювати роботу систем ППО, а також періодично вдаватися до відключень та обмежень на роботу енергетичних об’єктів. За оцінками військових експертів, основні удари завдаються з метою ускладнити постачання угруповань військ.
Треба також зазначити, що енергетична проблема полягає не лише в самих ударах. Кримська енергосистема працює в умовах ізоляції та санкцій. Високовольтні трансформатори й комплектуючі для підстанцій складно швидко замінити. Російські профільні ЗМІ визнавали, що відновлення великогабаритного обладнання потребує часу і ресурсів, а логістика через Керченський міст залишається вразливою.
Тож райдужні мрії окупантів про позбавлення окупованого Криму енергодефіциту до 2029 року можуть залишитися лише мріями…
Євгенія БОРИСЕНКО