Стратегія звільнення Криму: як це може спрацювати

З другого півріччя 2025 року кількість ударів Сил оборони України по об’єктах у Криму зросла практично у понад два рази, а навесні та на початку червня 2026 року під ударами системно опинилися мости, перешийок й залізниці, що з’єднують півострів з материком. У новій аналітичній записці експерта Експертної мережі Кримської платформи ці дії розглянуто у ширшому контексті — як послідовну реалізацію стратегії звільнення Криму, що триває з 2022 року.

Автор записки — Степан Яким’як, капітан 1 рангу у відставці, учасник російсько-української війни, кандидат військових наук, експерт Центру оборонних стратегій та Експертної мережі Кримської платформи.

У документі аналізується те, як змінювалась актуалізація мети звільнення Криму від початку окупації у 2014 році до сьогодні — у стратегічних документах держави, позиціях міжнародних партнерів і безпосередніх діях Сил оборони України. Автор показує, що з другого півріччя 2025 року кількість ударів по об’єктах противника у Криму зросла практично у понад два рази, а навесні та на початку червня 2026 року українські сили перейшли до виконання завдання з ізоляції півострова — ударами по мостах, переправах, перешийку, залізницях та об’єктах паливно-енергетичного комплексу.

Окрема увага приділена проблемам, що можуть впливати на подальші дії: від недостатніх спроможностей у традиційних силах для десантних операцій до ризику втрати технологічної переваги. Серед ключових висновків — необхідність опрацювання теорії роботизованих операцій та проведення роботизованої повітряно-наземно-морської операції як шляху до звільнення Криму в умовах нестачі особового складу. Автор також наголошує, що звільнення Криму від його тимчасової окупації Російською Федерацією й повернення Україні є обов’язковою умовою у будь-яких перемовинах про припинення та завершення війни.

Повний текст аналітичної записки:

Приєднайтесь

Залиште контактну інформацію