У Стокгольмі на Четвертому Парламентському саміті Міжнародної Кримської платформи, який зібрав 70 делегацій, Експертна мережа Кримської платформи / Crimea Platform Expert Network як один з трьох основних вимірів Кримської платформи делегувала Дарину Підгорну, представницю робочої групи Мережі “Гуманітарна політика”.
Звернення: Голови, Високоповажності, шановні делегати, пані та панове,
Дякую за можливість звернутися до цього Саміту та долучитися до нашої спільної дискусії щодо України, Криму та глобального миру та безпеки.
Від імені Експертної Мережі Кримської Платформи я б хотіла поділитися з вами декількома звичайними історіями з Криму.
Жінку, яка продавала постільну білизну на ринку, було притягнуто до відповідальності як «прибічницю терористів та укронацистів» за те, що вона поклала синю та жовту наволочки поруч дна з одною.
У Феодосії школярів зводили до місцевого музею на виставку, де українських військових зображали ґвалтівниками та руйнівниками під час операції в Курській області. Експозицію профінансувало Міністерство оборони РФ.
З 2022 року Росія конфіскувала щонайменше 2600 (дві тисячі шістсот) об’єктів власності людей, які виступали проти вторгнення, та виставила їх на аукціон, отримавши понад 42 (сорок два) мільйони доларів надходжень до власного бюджету, водночас позбавивши власників будь-яких юридичних засобів захисту.
Зростає кількість, переслідуваних та засуджених, яких етапують углиб Російської Федерації без жодних документів чи правового статусу, відрізаючи їх від контактів з українськими чи міжнародними інституціями, а в окремих випадках такі особи зникають безвісти.
Це не поодинокі випадки у Криму, про які ми чуємо. Вони є частиною закритої системи, створеної не для забезпечення безперервності звичайного життя в умовах окупації, як цього вимагає міжнародне право, а для контролю над суспільною думкою, придушення ідентичності та насадження лояльності до Росії.
Не існує також і жодних ефективних засобів правового захисту. Дозвольте вам нагадати – кримчани не мають доступу до міжнародних механізмів компенсації, таких як Реєстр збитків для України від Ради Європи, адже їхні права було порушено задовго до 2022 року. І вони також не можуть звертатися за допомогою до окупаційної системи правосуддя, де навіть повідомлення про злочин саме по собі може стати підставою для переслідування та арешту.
Тиск також поширюється на культуру та освіту, які були перетворені на інструменти соціальної інженерії: музеї змінили своє призначення, спадщину переписують, дітей виховують у лояльності до військових, режиму Путіна та окупаційної влади загалом. Всі ці інструменти культивують настрої, що підтримують агресію далеко за межами Криму та України, наслідки чого вже відчутні та помітні в багатьох регіонах світу, зокрема в Латинській Америці, Африці, Європі, Азії та Океанії.
Це не спорадична діяльність. Це задовго спланована стратегія, що має на меті вкорінити світогляд, сформульований в ,як це висловлено в офіційній риториці Російської Федерації, я цитую, «місії до безсмертя, до знищення всіх демонічних ворогів в особі інших держав», – кінець цитати.
У той час як обговорюються старі й нові пропозиції щодо миру, дозвольте наголосити: будь-які домовленості, що заморожують лінії окупації, лестять агресору, гарантують амністію всім воєнним злочинцям чи відсувають на задній план тих, хто постраждав внаслідок конфлікту, не завершують конфлікт.
Прийняття таких умов лише б заохочувало агресію тривати та спровокувало подальшу ескалацію. Коли правосуддя стає вибірковим, а права людини можна обговорювати чи ставити під сумнів, це закладає нестабільність у саму структуру міжнародного порядку. А нестабільність в Україні ніколи не обмежується ситуацією в Україні. Вона починає впливати на ваші економіки, ваші політики, базові свободи, та права ваших громадян, незалежно від того, чи ви визнаєте це відкрито, чи ні.
Щоб завершити цю війну, недостатньо буде лише підписати документ. Потрібна деокупація всіх українських територій, включно з Кримом, відновлення прав та свобод на півострові, реінтеграція примусово розділених громад та довготривалий процес зцілення суспільства, яке переслідували за його ідентичність. Це мінімальні умови для досягнення справедливого та тривалого миру, якого ми всі прагнемо.
Крим та права людини є відправною точкою цього конфлікту мають бути в центрі його вирішення. Тож логічним є очевидний перехід: від дискусій про мир та декларативних жестів до конкретних кроків. Разом з Україною та українським суспільством.
Саме тому, я переконана, і були засновані Кримська Платформа та Експертна Мережа Кримської Платформи: не допустити, щоб Крим розглядали як щось, чим можна торгувати, і щоб сформувати основу стійкого миру й безпеки, заснованих на повному відновленні прав та свобод, відповідальності та гарантованому праві на правду.
Час діяти вже настав.
Дякую.
Слава Україні