Медійна ініціатива за права людини презентувала аналітичний звіт «Місце злочину: Чонгар», присвячений одному з ключових місць незаконного утримання цивільних на окупованій Херсонщині. Дослідження доводить, що захоплена у перші години повномасштабного вторгнення прикордонна застава, розташована на адмінмежі з окупованим Кримом, перетворилася не просто на катівню, а на повноцінний елемент російської пенітенціарної системи, пише Кримська правозахисна група.
Після окупації півдня України Росія зіткнулася з хвилею мирних протестів та незгодою місцевого населення з окупаційним режимом. За словами Тетяни Катриченко, голови МІПЛ, команда організації з 2016 року розслідувала місця позбавлення волі в Криму та частинах Донеччини та Луганщини, тож розуміла, що з розширенням окупації масштабується і системне переслідування цивільних.
“Ми вже знали, як діятиме Російська Федерація на окупованих територіях. Було очевидно, що почнуться масові затримання цивільних за участь у протестах, за проукраїнську позицію, за сам факт незгоди з окупацією”, — зазначила вона.
“Наразі вже очевидно, що Крим був однією з ключових баз для нападу на іншу територію України, а крім того – центром для розбудови системи переслідувань на новоокупованих територіях. Чонгар – це доказ того, як Росія системно планувала цю історію”, – сказала на презентації звіту голова КПГ Ольга Скрипник.
Вона наголосила, що КПГ отримувала інформацію про затримання цивільних у Чонгарі у 2023 році.
“Росія на тот момент розширила систему місць утримання в самому Криму: СІЗО-2 та СІЗО-8. У 2022 році Росія почала активно звозити у Сімферополь затриманих на Херсонщині: здебільшого, цивільних полонених. Саме для цього було, по суті, відкритий СІЗО-2. Дуже довгий час їх утримували без жодних звинувачень. А у 2023 році почала зʼявлятись інформація про Чонгар, яка пізніше підтвердилась. І МІПЛ у звіті дуже детально задокументувала, як це розбудовувалось”, – відмітила Ольга Скрипник.
На початку 2023 року правозахисники почали отримувати інформацію про затримання цивільних у Чонгарі. Формально там не існувало ані слідчого ізолятора, ані іншої установи, призначеної для утримання людей. Приміщення колишньої української прикордонної застави, яке до 2022 року виконувала оборонну функцію на межі з окупованим Кримом, не було пристосоване для тривалого перебування цивільних. Втім саме там окупаційна влада облаштувала так зване СІЗО.
На відміну від багатьох таємних тюрем на окупованій частині Донбасу, Чонгар інтегрували у Федеральну систему виконання покарань (рос. — ФСИН) Російської Федерації. У розпорядженні МІПЛ є документи, які це підтверджують, зокрема про кадрові призначення та підпорядкування. Таким чином об’єкт, який виник як тимчасове місце ізоляції, став частиною російського державного механізму переслідування.
За свідченнями колишніх ув’язнених, у Чонгарі застосовували фізичне насильство, тортури, психологічний тиск та одиночне ув’язнення. Людей тримали в ізоляції, без доступу до адвокатів та медичної допомоги. Згодом деяких з них вивозили до окупованого Криму або на територію Росії, де проводили так звані судові процеси, зокрема в Ростові-на-Дону. Після вироків українських громадян етапували до колоній вглиб РФ.
Тетяна Катриченко наголосила, що Чонгар не був поодиноким випадком, а став частиною ширшої системи переслідування цивільного населення: “Йдеться про одне конкретне місце, але воно вбудоване в єдину систему переслідування цивільних, яка має ознаки злочину проти людяності. Саме тому нам було важливо показати не лише умови утримання, а й зв’язок із федеральними структурами Росії”.
Під час презентації Олексій Бутенко, представник Херсонської обласної прокуратури, повідомив, що правоохоронці зафіксували викрадення та зникнення 1992 жителів Херсонщини. Наразі слідству відомо про звільнення 1017 громадян. За даними обласної прокуратури, Росія продовжує незаконно утримувати 923 херсонців. Зі слів Бутенка, правоохоронці мають підтверджені дані про 29 людей, яких викрали росіяни і які померли від тортуру або через брак медичної допомоги, ще троє померли після повернення з незаконного утримання.
” За результатами розслідувань, 143 особам вже повідомлено про підозру в незаконному позбавленні волі та катуванні цивільних осіб, 71 обвинувальний акт скеровано до суду. Судами ухвалено 12 обвинувальних вироків щодо 14 осіб. Інформація, зібрана правозахисниками в рамках цього звіту, є цінною та буде врахована під час розслідування”, — зазначив Олексій Бутенко.
Автори звіту наголошують: інтеграція захопленої української застави до федеральної системи виконання покарань Росії свідчить про інституційний характер злочину. Тобто йдеться про функціонування державного механізму, який забезпечував незаконне позбавлення волі, катування та подальше переміщення цивільних українців на територію держави-агресорки. Саме ця системність, переконані правозахисники, має стати предметом особливої уваги українських та міжнародних слідчих органів.
https://www.youtube.com/embed/sSQy1XEeqm4?si=CeH6FEVf_CvIqE-a
Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ