На околицях Севастополя ідентифікували невідому фортецю князівства Феодоро: черговий об’єкт під загрозою незаконних розкопок
Джерела:
«Археологічна мапа південно-західного Криму поповнилася сенсаційною знахідкою… Нові „ісари“ – малі візантійські фортеці – не виявлялися у Криму із середини минулого століття», – йдеться у повідомленні російських окупаційних дослідників.
Новий об’єкт у зоні окупації. Згідно з повідомленнями підконтрольних Кремлю медіа, представники “Севастопольського державного університету” (СевДУ) ідентифікували раніше невідоме середньовічне укріплення (ісар). Об’єкт розташований на території Балаклавського району окупованого міста Севастополя. За твердженнями так званих «дослідників», це перший випадок виявлення нового ісара — малої візантійської фортеці, що знаходиться на Кримськомупівострові з середини минулого століття.
Виявлена споруда, за попередніми оцінками, входила до оборонної системи князівства Феодоро. Однак будь-які наукові висновки, зроблені в умовах окупації без міжнародного нагляду, потребують критичного перегляду.
Укріплення «Ісарджиклар» займає площу 0,9 гектара та огороджене стінами з бутового каменю. Окупаційні археологи акцентують на «унікальності» планування фортеці, зокрема наявності двох прямокутних веж з південно-східного боку, що відрізняє її від більшості однобаштових ісарів Криму.
«Об’єкт є унікальним. У нього по-своєму організовано оборонний простір… Ось у цьому об’єкті саме дві вежі. Він уже цим загалом відрізняється від більшості укріплень, де була лише одна вежа», – зазначив “заступник директора з наукової роботи” створеного окупантами Інституту історії та археології Візантії та Причорномор’я Севастопольського державного університету Сєрґєй Бочаров.
Таким чином він підтвердив початок активних незаконних археологічних робіт на об’єкті тимчасово окупованого Криму.
Фундаменти двох прямокутних веж розташовані з південно-східної сторони, що вказує на особливу стратегічну важливість цього напрямку. В основі кладки зустрічаються масивні камені висотою до 0,8 м, а ряди, що збереглися, сягають пів метра заввишки.
«Саме цю лакуну [відсутність датувань] ми і вирішили заповнити, зосередивши свої зусилля на пам’ятниках на околицях Севастополя та на південному березі Криму», повідомляє Сєрґєй Бочаров..
Проте такі «зусилля» з боку держави-агресора є прямим порушенням Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
Чому знахідка отримала саме таку назву?
Назва «Ісарджиклар» не є історичною назвою фортеці часів середньовіччя. Це сучасний топонім, який дослідники та місцеві мешканці використовують для позначення конкретної місцевості.
Етимологія. Слово походить із кримськотатарської мови. «Ісар» (Isar) — означає «стіна», «укріплення» або «фортеця». Цей термін традиційно використовується в Криму для позначення малих середньовічних замків. «Джик» (-cık) — зменшувально-пестливий суфікс (аналог українського «-ик» або «-к»). Тобто «ісарджик» — це «маленька фортеця» або «фортечка». «Лар» (-lar) — суфікс множини. Отже, дослівний переклад — «Маленькі фортеці» або «Фортечки».
Також значення має прив’язка до місцевості. Ця фортеця розташована на пагорбі (висоті), який на топографічних картах та у місцевій традиції вже мав назву Ісарджиклар. Часто в Криму народні назви зберігають пам’ять про об’єкти, які давно зникли з поверхні: люди бачили залишки каміння чи стін і називали гору «місцем, де стоять маленькі фортеці».
Археологи часто дають назви щойно виявленим об’єктам за назвою найближчої гори, балки або урочища, щоб зафіксувати їх на археологічній карті. Оскільки справжнє ім’я фортеці часів князівства Феодоро не збереглося в писемних джерелах, було використано цей кримськотатарський топонім.
Про ісари: історичний контекст
Південний берег Криму був периферією Римської імперії, а згодом Візантії. У Середні віки ця територія перетворилася на зону інтересів Золотої Орди та Генуезької республіки. Ісари — це малі фортеці, які виконували роль сторожових постів або феодальних замків. До сьогодні багато таких об’єктів залишаються маловивченими. За словами Бочарова, бракує розуміння їхнього точного датування, зовнішнього вигляду та державної приналежності.
Незважаючи на те, що ісари досліджують уже кілька століть, достовірної інформації про них дуже мало. До ХХ століття ці об’єкти описували краєзнавці та мандрівники, у минулому столітті – академічні археологи та історики. Проте, як зазначає Бочаров, досі немає розуміння багатьох ключових аспектів:
– Яким саме періодом датувати конкретні об’єкти?
– Який вигляд вони мали під час активного функціонування?
– До якої саме держави (Феодоро чи Генуя) вони належали у різні часи?
– Яку саме роль вони виконували (митниця, сигнальний пост чи феодальний замок)?
Більше того, для багатьох ісарів досі не існувало надійних топографічних планів та прив’язок до місцевості.
Попри важливість заповнення цих наукових лакун, проведення розкопок країною-агресором фактично легалізує культурне мародерство. Наразі відома мережа ісарів Криму, що включає:
– Сююренську фортеця (Сююрень-Ісар). Розташована поблизу села Мале Садове. Це один із найбільших ісарів, що контролював вхід у Бельбецьку долину. Має масивну вежу з фресками, що збереглися всередині;
– Біюк-Ісар — скельне укріплення. Знаходиться неподалік селища Оползневе на вершині однойменної скелі. Це типове важкодоступне укріплення-сховище, куди місцеве населення ховалося під час набігів;
– Кучук-Ісар — спостережний пункт. Розташований поблизу смт Форос. Невелика фортеця на скелі, яка виконувала роль спостережного пункту над узбережжям;
– Алустон — візантійська твердиня. Залишки веж у центрі сучасної Алушти. Побудований візантійцями у VI столітті, він активно перебудовувався феодоритами та генуезцями;
– Чобан-Куле (Пастуша вежа) — замок феодалів. Ісар поблизу села Морське. Відомий своєю масивною донжон-вежею. Був резиденцією братів-феодалів ді Гізольфі;
– Каламіта (Інкерманський ісар) — головний порт князівства Феодоро. Фортеця захищала вихід до моря та була головним торговим конкурентом генуезької Чембало (Балаклава);
– Ісар-кая. Знаходиться над Ласпінським перевалом. Контролював стратегічний шлях, що зв’язував Південний берег із внутрішніми районами півострова.
Більшість перелічених ісарів мають одну головну вежу (донжон) . Особливість знахідки біля села Рідне — наявність двох веж , що наближає її за статусом до повноцінного замку, а не просто сторожового пункту.
Незаконність дій РФ
У громадській організації «Кримський Центр» констатують, що згідно з українським законодавством та нормами ЮНЕСКО, будь-які археологічні роботи на тимчасово окупованих територіях України без погодження з офіційними органами влади України є незаконними. Вилучення артефактів та проведення неузгоджених розкопок міжнародна спільнота розцінює як посягання на культурну спадщину українського народу.
Громадська організація «Кримський Центр» наголошує: археологічна діяльність РФ на окупованому півострові — це воєнний злочин. Згідно з позицією Міністерства культури України, будь-які знахідки, зроблені під час незаконних розкопок, є власністю України. Використання археології для обґрунтування «історичної приналежності» територій є класичним інструментом російської імперської політики, що нищить автентичну багатошарову історію Криму.
Нещодавно «Голосу Криму» писав про археологічне мародерство на масиві Кубалач, де окупанти «освоюють» варварські фортеці Криму.
Андрій ЩЕКУН, журналіст-оглядач, керівник стратегічних комунікацій і розвитку громадської організації «Кримський Центр»