Як окупанти освоюють скіфські городища із фортецями та поселеннями у Криму

«Науковці» з підконтрольного російським окупантам «історико-археологічного музею-заповідника “Неаполь Скіфський”» (Сімферополь, ТОТ АР Крим) уклали першу геоінформаційну цифрову мапу скіфських городищ із фортецями та поселеннями, розташованими на гірському масиві Кубалач у центральній частині окупованого Кримського півострова.

Про це російським ЗМІ розповіла «заступниця директора музею» Іріна Шкрібляк, уточнивши, що робота велася спільно з фахівцями компанії QGIS.

За словами колаборантки, яка назвала масив Кубалач «відокремленим археологічним мікрорегіоном», було відтворено єдиний природно-антропогенний ландшафт цієї місцевості. Крім цього, було поставлено завдання з’ясувати, чому в ранню залізну добу таври та пізні скіфи обрали саме Кубалач для життя, і що такого привабливого було в цій місцевості з точки зору природних ресурсів та особливостей її рельєфу.

«Науковці» оцифрували та внесли до геоінформаційної бази межі поселень, фортець та могильників, джерела води, місця випадкових знахідок археологічного матеріалу. Заявляється, що завдяки цьому з’явилася можливість зрозуміти, як було розвинуто систему сигналізації між фортецями, як здійснювалося забезпечення населення водою, а також інші аспекти. Серед іншого, інформація використовуватиметься для постановки виявлених археологічних пам’яток на облік, а в межах відкритих об’єктів археології при цьому буде заборонено капітальне будівництво з обмеженим дозволом традиційного користування землями.

Кубалач – культурна пам’ятка. За словами Шкрібляк, на Кубалачі було розташовано близько 10 повноцінних фортець із вежами та мурами, безліч пізньоскіфських поселень II ст. до н. е. – IV ст. н. е.: саме на цей час припадає розвиток регіону, позначений масштабний демографічним та будівельним зростанням. Найбільше поселення на горі Кара-Тау площею від 60 до 90 га було побудоване з облаштуванням терас, на яких, можливо, висаджували плодові дерева та споруджували будинки. Не виключено, що територія гірського масиву в давнину могла буть одним із центрів скотарства, торгівлі та ремесел, перебуваючи на межі між степовими та гірськими регіонами Кримського півострова з розлогими пасовиськами та джерелами води. На Кубалачі, за різними оцінками, могли мешкати не менше ніж 20–25 тисяч осіб; у подальшому люди з цієї території були витіснені в період Великого переселення народів, тобто близько IV ст. н. е.

Довідка. Протизаконні розкопки на Кубалачі відбувалися вже після російської окупації Криму – у 2015, 2016, 2018 та 2024 роках.

Одразу ж після окупації Криму російські структури розпочали масштабну експлуатацію археологічної спадщини Криму на гірському масиві Кубалач Білогірського району ТОТ АР Крим. Під виглядом «наукового проєкту», фінансованого російськими фондами, загарбники здійснюють незаконні розкопки унікальних фортець та некрополів, які є власністю України.

За інформацією, зібраною з відкритих джерел окупаційної адміністрації, у 2024 році стартувала спільна експедиція так званих «Інституту археології Криму РАН» та музею-заповідника «Неаполь Скіфський». Проєкт під назвою «Гірський масив Кубалач як новий феномен археології» розрахований на 2024–2026 роки та отримав підтримку «Російського наукового фонду»:

“Гірський масив Кубалач як новий феномен археології”, – так називається спільний науково-дослідницький проект кримських учених, який передбачає великі археологічні дослідження масиву Кубалач.

У чому полягає унікальність об’єкта? Окупанти не приховують, що цей регіон є ключем до розуміння багатовікової історії півострова. В описі проєкту вони зазначають:

«Для варварських пам’яток Криму Кубалач на даний час є мікрорегіоном виняткової важливості, оскільки демонструє безперервну колонку культурних відкладень упродовж більш ніж 600 років – від виникнення пізньоскіфської археологічної культури та до початку переломної епохи – Великого переселення народів».

Зазначається, що така «безперервна колонка» дозволяє простежити життя громад без часових пробілів, що робить масив Кубалач об’єктом світового значення.

Методи «досліджень» та загрози. Керівником незаконних робіт призначено директора так званого бюджетного закладу «Історико-археологічний музей-заповідник «Неаполь Скіфський» Юрія Зайцева, який є кандидатом історичних наук, фахівцем із пізньоскіфської культури. Протягом десятиліть він досліджував городище Неаполь Скіфський у Сімферополі та фортецю Ак-Кая у Білогірському районі.

Юрій Зайцев внесений до бази даних  War & Sanctions, яку веде ГУР МО України та інші органи, за причетність до привласнення та викрадення культурних цінностей на окупованих територіях. Його діяльність розглядається як сприяння легітимізації російської незаконної анексії Криму через «наукову» діяльність.

За планом російськихокупантів, для фіксації знахідок використовується аерофотозйомка та створення цифрових моделей рельєфу. Однак за цією технологічною обгорткою ховається грубе порушення міжнародного права. Проведення розкопок на окупованій території без дозволу законної влади (України) суперечить Гаазькій конвенції 1954 року. 

Будь-які артефакти, вилучені з «варварських фортець», фактично викрадаються з музейного фонду України. Роботи, що проводяться під ідеологічним тиском РФ, часто мають на меті викривлення історії та легітимізацію окупації.

Редакція «Голос Криму» нагадує, що Крим є тимчасово окупованою територією держави України, а всі так звані «наукові» гранти РФ на археологічні розкопки в окупованому Криму — це інструмент держави-агресора легалізувати злочини щодо культурної спадщини українського народу.

Нещодавно «Голос Криму» писав про те, як в окупованій Феодосії під загрозою повного руйнування опинилася дві унікальні пам’ятки XIV-XV століття — вірменського храму Сурб Саркіс і Церкви святих архангелів Гавриїла і Михаїла.

Андрій ЩЕКУН, журналіст-оглядач, керівник стратегічних комунікацій і розвитку  громадської організації «Кримський Центр»