Євген Хлобистов: Мазут «Роснефти» може дійти до узбережжя Одеси. Наслідки можуть відчути Румунія та Болгарія

Троща двох російських танкерів – «Волгонефть 212» та «Волгонефть 239» – в Керченській протоці 15 грудня спричинила масштабну екологічну катастрофу у Чорному морі. Мазут, що витік з танкерів, тепер всюди – і на кавказькому узбережжі Росії і практично на усьому узбережжі українського Криму. Днями мазутні плями дістались євпаторійських пляжів, і південний вітер жене їх до Тарханкуту і далі.

Причина такого поширення, в першу чергу, – безвідповідальність влади Росії, яка не організувала належні заходи для недопущення, а потім – і для локалізації розливу мазуту; а також жадібність компанії «Роснефть» – власниці нафтопродуктів, яка підрядила на перевезення мазуту два старих танкери, які не мали права виходити в море. «Роснефть», яка для обходу санкцій сформувала так званий «тіньовий флот», яка минулого року отримала більш як 1,5 трильйона рублів прибутку, фрахтує для перевезення зі своїх НПЗ старезні корита, які в шторм мають перевозити мазут найбруднішої марки! Это так по-русски: гребти надприбутки і економити на екології й безпеці.

Україна заявила, що подасть позов до Росії до Міжнародного суду ООН і вимагає створення міжнародної місії для розслідування наслідків забруднення акваторії і шкоди живій природі. Як змусити Росію відповідати і за цей злочин – в інтервʼю з доктором Євгеном Хлобистовим, професором, деканом факультету природничих наук Києво-Могилянської академії. Ефір програми «Питання національної безпеки» з Валентиною Самар. 

Валентина Самар: Пане Євгене, на ваш погляд, якого рівня ця катастрофа?

Євген Хлобистов: Важко сказати достеменно. По факту, це вже регіональна катастрофа, тому що вона зачепила як мінімум дві держави – Україну і Росію. І, скоріш за все, це відчують наші сусіди. Можливо, не так катастрофічно, як узбережжя Криму чи Краснодарського краю. Не виключено, що це може бути відчутно для Румунії чи навіть Болгарії. Це регіональна екологічна катастрофа. Хоча, знов таки, щоб визначити регіональний рівень катастрофи, нам треба зʼясувати всі обставини і обстежити детально події, аналізи взяти і все інше, чого ми зробити, звісно, не можемо. Але в цілому це велика біда для всього Чорного моря і для всього Причорномор’я.

Валентина Самар: Росія діє традиційно для себе, причому у будь-якій ситуації: спочатку замовчує проблему, потім бреше про незначні наслідки, а коли сховати спричинену нею біду неможливо, – нічого не робить, аби виправити ситуацію. Сьогодні ми навіть не можемо сказати, скільки вилилося мазуту і що це за нафтопродукти? Деякі експерти пишуть, що це найбрудніший мазут, який можна використовувати тільки як котельне паливо. Чи так це?

Російський танкер «Волгонефть 212», який потрапив у кораблетрощу в Керченській протоці. Ніс судна відколовся і тоне. Фото: скріншот відео, знятого членами екіпажу

Євген Хлобистов: Можливо. Ми не знаємо жодної інформації: що це за мазут, скільки його було завантажено на танкери. Офіційна російська влада повідомила, що стався розлив приблизно чотирьох тисяч тонн мазуту. Для мене дуже дивно оце «приблизно», тому що російська сторона і судновласник достеменно знають, скільки було мазуту в танкерах, – вони ж його заливали! Насправді ситуація виглядає досить дивно. По-перше, ми не знаємо, чи там був тільки мазут. Якщо уважно відстежити усю інформацію щодо цієї катастрофи, ми можемо сказати, що там спостерігалась і так звана плівочка. А це значить, що це був витік якщо не сирої нафти, то, скоріш за все, дизельного палива, яке використовується при роботі двигунів. Мазут, який вилився в акваторію Керченскої протоки, а потім потрапив до Чорного моря, через штоми, особливості кліматичних умов у цей час перетворився у невеликі згустки, які є величезною загрозою для фауни, для риб.

Найбільш небезпечне забруднення, яке спричиняє мазут, стосується крупної риби і ссавців. Тобто безпосередньо дельфінів, акул, афалін, великих за розміром риб. Мазут формує фракцію – маленький ковалок розміром близько від 0,5 до 1 см в діаметрі. Дрібна рибка не зможе його проковтнути, а велика – зможе. Це спричинить проблеми для її системи травлення і врешті призведе до загибелі. Вчені припускають, що аномальна кількість загиблих дельфінів, яка спостерігається останні два тижні в Чорному морі, спричинена саме тим, що дельфіни потрапили під вплив от таких залишків мазуту. Ця катастрофа може бути причиною дуже специфічного скорочення біорізноманіття великих представників фауни Чорного моря.

Валентина Самар: Популяція яких і без цього з кожним роком зменшується…

Євген Хлобистов: Зменшується, бо дельфини дуже чутливі до підводних човнів. Вони дуже вразливі до військових дій. Упродовж всього повномасштабного вторгнення Росії ми спостерігаємо скорочення популяції дельфінів. Поки війна не закінчиться, неможливо провести дослідження і встановити, як саме скоротилася ця популяція.

Мертвий дельфін, який викинувся на берег у Краснодарському краї РФ через забруднення моря після кораблетрощі у Керченській протоці. Фото: t.me/kerch_news

На жаль, скоріше за все, така ж сумна ситуація спостерігається на певних ділянках узбережжях Криму. Повз Керч ця пляма пройшла, але потрапила на південний берег Криму до Великої Ялти, де залишки цього мазута збирали руками. А потім його спостерігали поблизу Євпаторії і, звісно, Севастополя. Далі вона за течією прямує до Одеської області. І тут виникає дуже багато питань. Є сподівання, що залишки мазуту не потраплять до одеських пляжів, що вони пройдуть повз Одесу на захід. Але сказати достеменно дуже важко, тому що погода постійно змінюється: зима – період штормів. Тому наслідки можуть бути несподіваними і для одеського узбережжя.

Валентина Самар: Незалежні російські журналісти встановили, звідки ці нафтопродукти: проект «Важные истории»  опублікував документи, згідно з якими два судна «Волгонефть» останні місяці були зафрахтовані «Роснефтью» для перевезення мазуту та експортного нафтового палива з її нафтопереробних заводів на Волзі. Один документ стосується Сизранського НПЗ, другий – Саратовського. Повідомлялось, що на двох танкерах було 9,2 тисячі тонн мазута. Путін сказав, що  в море вилилося відразу 40% вантажу. За кілька днів зʼявилось повідомлення про нові витоки, які Росія так само збиралася замовчати. Потім з’являється інформація Мінтрансу РФ, що  виявляється, в море після кораблетрощі потрапило всього-на-всього 2,4 тисячі тонн мазуту. Тобто, 40% від 9,2 тис. – це 2,4 тис. тонн? Це що за арифметика?

Євген Хлобистов: Дивна арифметика.

Валентина Самар: Це офіційна російська арифметика, дивуватися тут дійсно немає чому. Я хотіла б повернути вас у 2007 рік, коли у Керченській протоці сталась така ж катастрофа, яку ми тоді спостерігали на власні очі і проводили розслідування. Тоді кораблетроща торкнулась 13 суден, теж був витік мазуту, хоча і в набагато менших обсягах, ніж цього разу. Але тоді працювала міжнародна незалежна комісія, яка досліджувала наслідки цієї аварії і забрудненість акваторії. Таким чином, українське, російське і міжнародне суспільство – бо це стосується всього Чорноморського всього регіону – мало верифіковані дані. Зараз Росія не просто бреше, вона ж нікого туди не допускає і не допустить. Український уряд заявив, що буде подавати позов до Міжнародного суду ООН. Ми вже на своїй практиці знаємо, скільки років може тривати цей процес. Також український уряд наполягає на створенні міжнародної комісії. Як можна натиснути на Росію, щоб ця комісія була створена, і ми дізнались правду про те, що відбувається?

Євген Хлобистов: Я дуже скептично до цього ставлюсь, скажу відверто. Натиснути на Росію можна аж ніяк. Росія веде повномасштабну криваву війну на теренах України вже третій рік, і жодна інституція ООН не може припинити цю війну, реально і дієво стати на захист жертви. Мала ймовірність того, що ООН як механізм міжнародного реагування стане на захист акваторії Чорного моря, біорізноманіття і людей, які проживають на узбережжі. І Росія завжди зможе відмовитись визнавати рішення будь-якого міжнародного суду, включно із судом ООН. І сьогодні російське законодавство, до речі, це дозволяє робити: в Росії пріоритет національного законодавства над міжнародним. Тому це буде абсолютно логічно з їхнього боку. Спочатку перешкоджати роботі будь-якої міжнародної комісії, а потім не визнати її результати, якщо вони не влаштують Росію.

Я хочу зазначити: в умовах війни, яка точиться в акваторії Чорного моря, створити будь-яку міжнародну комісію без згоди і без сприяння Росії просто неможливо. І навіть якби така комісія була, вона б нічого не змогла зробити. Таким чином, цей процес навіть на старті має дуже низькі шанси дійти до судового рішення. І ще менше шансів, що це судове рішення буде якимось чином враховано в реаліях Російської Федерації.

Збір мазуту на пляжі в окупованій Керчі. Фото: t.me/olegkatorgin

Валентина Самар: Міжнародних інструментів вплинути немає, чи є дистанційні методи бодай для моніторингу забруднення і масштабами цього лиха?

Євген Хлобистов: Є дистанційні методи дослідження – супутникова зйомка. Ми і знаємо про цю пляму безпосередньо завдяки тому, що можемо через супутники спостерігати за її рухом. Однак супутникова зйомка нам не дає уяви,  яка саме фракція залишків мазуту знаходиться в конкретному місці у конкретний час.

З точки зору банальної логіки можна сказати, що, скоріше за все, ця пляма мазуту буде розчинятися у воді і чим далі, тим нижчою буде її концентрація. Таким чином вона становитиме меншу загрозу, рухаючись у західному напрямку. У західному, бо це – переважний напрям течій по Чорному морю. Тому ця пляма рухається з Керченської протоки, вздовж Криму, далі може піти вздовж Одеської області, вздовж Румунії та Болгарії. Сьогодні супутникова зйомка дає тільки інформацію про те, що ми маємо сам факт такого забруднення в морі. І ми можемо дуже орієнтовно оцінити розмір цієї плями. Якщо ви подивитесь на інформацію безпосередньо з першоджерел, то там є дуже великі припущення: розмір плями коливається від 5 до 8 кілометрів у довжину, а в ширину – від 0,5 до 1,5 кілометра. І чим далі вона рухатиметься на захід, тим важче буде прослідкувати, який вона має реальний розмір і яка там реальна концентрація мазуту на літр води. Таким чином ми маємо досить малий обсяг інформації для того, щоб коректно оцінити заподіяну шкоду. Сьогодні вже експерти виступають з різними припущеннями стосовно оцінки заподіяної шкоди і навіть намагаються якось його вивести у вартісний вимір. Я був би до цього дуже обережний. У нас сьогодні катастрофічно не вистачає інформації для коректних висновків.

Ми вже маємо досвід такого розрахунку заподіяної шкоди внаслідок військових дій, які спричинила Російська Федерація з 24 лютого 2022 року. І сьогодні, якщо ми будемо спиратися на усталену міжнародну нормативну систему, нам навіть за очевидними злочинами потрібно збирати дуже багато польової інформації. А якщо це неможливо зробити, то в мене є великі сумніви, що ми зможемо коректно оцінити заподіяну шкоду і представити це потім в якості претензій до Російської Федерації.

В аналогічних ситуаціях у минулому були так звані домовленості на кшталт мирної угоди. Коли сторона-винуватець визнавала свою провину, а постраждала сторона намагалися довести обсяг заподіяної шкоди або в натуральних, або у вартісних показниках, після чого сторони доходили до спільного знаменника стосовно відшкодування вартості заподіяної шкоди. Сподіватися, що Росія піде на такі домовленості, не приходиться.

Валентина Самар: Ви сказали про збитки від російської війни з 2022 року. А я хочу нагадати 2014 рік, коли невідомо звідки урядом Яценюка бралися абсолютно смішні цифри про якийсь трильйон гривень збитків внаслідок анексії Криму, хоча неможливо тоді було порахувати: тривав процес експропріації усього державного і приватного майна, плюс шкода екології від мілітаризації півострова, видобуток корисних копалин. Тому поспішати не варто, але все одно колись у судах нам доведеться заявляти ці суми. А в нас, наскільки я знаю, уряд так і не прийняв взагалі якусь систему оцінки збитків?

Мертвий птах у мазуті на узбережжі поблизу Судака в окупованому Криму. Фото: sudak.rk.gov.ru

Євген Хлобистов: Щодо довкілля система вже є. У 2022 році була прийнята нова система оцінки заподіяної шкоди внаслідок військових дій для довкілля. Вона стосувалася декількох сфер: водних ресурсів, відходів, лісових ресурсів, надр. Так що нормативна база в нас є. Але якщо ми будемо виходити на міжнародний рівень, нам треба спиратися на міжнародно узгоджені підходи стосовно оцінки заподіяної шкоди. І от тут у нас будуть виникати величезні проблеми. І нам треба взагалі до такого майбутнього суду підходити дуже зважено і дуже фахово. Направду, Україна допускає за цей період повномасштабного вторгнення одну і ту ж помилку, коли на емоційному рівні намагається довести провину Російської Федерації. Проти провини ніхто не виступає – всі визнають, що агресія це є злочин. Але коли ми кажемо, як саме ми рахували заподіяну шкоду, тут виникає величезна купа питань.

Валентина Самар: Але у нас є й успішні кейси – виграні міжнародні арбітражі Ощадбанком, ПриватБанком, Нафтогазом

Євген Хлобистов: Але у нас немає жодного позитивного кейсу стосовно оцінки і відшкодування збитків, які завдані довкіллю. У нас всі кейсі стосуються корпоративних відносин.

Валентина Самар: Так, в усіх згаданих випадках йшлося про порушення РФ угоди про захист інвестицій. Хочу зараз поговорити про майбутнє, в якому буде багато патріотичних, мотивованих і кваліфікованих фахівців, які, серед іншого,  будуть спеціалізуватися на кримській тематиці. Я хочу привітати вас, пане професоре, а також Сергія Петухова та Арсена Жумаділова. Ви багато років виношували цю ідею, і нарешті вона втілилась: у Києво-Могилянській академії відкрився Центр «Кримські студії»  – міждисциплінарна програма з вивчення Криму. Розкажіть про це.

Євген Хлобистов: 27 січня у нас стартує перша зимова сесія «Кримських студій». Вся інформація є в Фейсбуці і на сайті Академії – будь ласка, хто цікавиться, будемо всім раді. Немає жодних обмежень стосовно віку, статі, базової освіти та іншого. Це такий перший приклад того, як довести інформацію про Крим, історію, мову, майбутнє, економіку, соціальні процеси, стан довкілля, правові аспекти анексії і реінтеграції, Криму. Дуже багато цікавих питань. Як ми можемо побачити майбутнє, спираючись на фаховий аналіз і минулого, і сьогодення? Я вважаю, це дуже цікавий досвід і сподіваюся, що ця зимова школа «Кримських студій» буде успішною. Всіх запрошую.

Валентина Самар: З того, що я вже прочитала, виходить, що набір ведеться виключно серед студентів Києво-Могилянської академії. А ви зараз запросили всіх.

Євген Хлобистов: Є анкета, яку можуть заповнити всі. Там немає обмежень стосовно студентства. Звісно, ми перш за все орієнтуємося на наших студентів. У них, до речі, будуть зимові канікули, тому ми не відволікаємо їх від учбового процесу. Втім, анкету можуть заповнити всі бажаючі, не тільки студенти Києво-Могилянської академії. У нас немає жорсткого обмеження – будемо щиро раді бачити всіх охочих.

Валентина Самар: Три слова про ваш курс, що викладаєте ви?

Євген Хлобистов: Курс, який я вже викладав у першому семестрі цього навчального року, – «Повоєнна реінтеграція Криму, економіка та довкілля». Цей курс був присвячений нашій візії, як ми можемо побачити економічно-соціальне майбутнє і екологічні проблеми Криму з урахуванням того, що було до анексії, що відбувалося під час анексії, і наше бачення того, як буде відбуватися реінтеграція Криму. В цьому курсі ми намагалися дати аналіз ретроспективи: було з Кримом на протязі ХХ століття і ХХI століття. Побачити, куди прямує Крим, які сьогодні є основні виклики, які основні дефіцити? Водний дефіцит дуже грунтовно розглядали, стан біорізноманіття природних ресурсів, корисних копалин, демографічні аспекти анексії Криму. Не таємниця, що населення півострова збільшилось майже на мільйон осіб. І це викликало зовсім інше навантаження на природні системи. Цей курс ми читали вдвох з професором із Польщі – Любов’ю Жаровою. Курс читався і аудиторно, і онлайн. Було дуже цікаво. Сподіваюся, що наступного року ми продовжимо цю традицію. І це буде не тільки зимова школа в межах «Кримських студій», а вже вибіркова дисципліна для всіх студентів і аспірантів Києво-Могилянської академії.